В добру путь, Карлсончик )))

Женя розглядає свої ноги у нових кросівках з тихим захватом, а потім гордовито каже мені:
Ці кросівки мені купив папа…)

Днями за нашим Женею в дитячий будинок міста Прилуки приїхала його родина з Америки, мама — Джолінн, папа — Тім та четверо братиків і сестричок. Процедура всиновлення тривала досить довго і ось в родині з’явився п’ятий синочок.

36832999_1055609667911591_6695815733420490752_o

За пару днів до цієї прогулянки, я їду в метро, а Саша мені пише в месенджер:
“Усыновляют нашего Женьку Карлсончика. Уже был суд, вчера семья прилетела его забирать. Представляешь, они прилетели за Женей со всеми остальными 4-мя детьми! Женя будет 5-м.”

З глаз самі по собі починають литися сльози в дві ріки, люди дивляться здивовано, але я нічого не можу зробити з собою.

Женя опинився під опікою нашого фонду в 2014 році, кумедний малий, схожий на персонажа Астрід Ліндгрен, одразу отримав прізвисько Карлсончик)) Переніс кілька операцій.

36769014_1055609684578256_1730992487394181120_o

Женя-Карлсончик з тих дітей, в яких закохуєшся одразу, дуже тендітний і тихий з одногу боку, з іншого — розважливий по-дорослому і розумний. Тім каже, що поки не може звикнути до того, що Женя постійно просить їсти.

Ми гуляємо зоопарком, Женя розповідає нам, що він дуже хоче їхати на потязі, як машиніст, крутити руля, довго-довго. Я питаю, а що хочеш більше, їхати на потязі чи їсти? Женя замислюється, потім видає “Їхати на потязі їсти!” По дорозі трапляється батут і всі діти йдуть стрибати. Женя стрибає і радіє теж, але завжди знаходиться так, щоб не втрачати тата з поля зору. Я кажу йому, що він може стрибати далі, в надувному будиночку, папа нікуди не піде без нього, але вірити дорослим йому поки важкувато, тому він продовжує стрибати біля самого входу.

36843218_1055609467911611_4462926334322016256_o

Морозиво! Я дуже люблю морозиво. Багааааато! — каже щасливий Женя, підтанцьовуючи біля ятки з морозивом. Тім розгортає йому ріжок. Женя йде підстрибує, кумедно розмахує руками і кожен раз мружиться, коли кусає морозиво. Щастя як воно є!

36913876_1055609471244944_4161904196943085568_o

Краще морозива може бути тільки сік з соломинки. Коли Женя п’є сік, він не дихає і не розмовляє поки не випиває всю коробочку соку. Викинути коробку від соку, де ще щось плюхається (а в ній завжди щось плюхає, навіть вже коли нічого немає))) ціла проблема. Допомагають тільки обіцянки, що сік буде ще, повні коробочки, тільки для Женєчки.

Всіх тварин Женя називає собаками, буйволи-собаки і олені — собаки, вважає що всі будуть кусатися. Пояснюємо декілька разів, що слон нас не буде їсти, після надцятої спроби заспокоюється. Взагалі дрібні, звичайні речі, вражають його набагато глибше. Метелик на травичці, що летить “до своєї мами, да, до своєї мами?”, величезні м’які гортензії, що “пахнуть травичкою! лоскочуться!”.

36867600_1055609594578265_662026405034328064_o

-Я хочу зробити тобі подалунок, — тихо каже Женя, тримаючи трохи під’їдене морозиво. Я розумію, що зараз буде дуже важливий момент, в нього дуже серйозне обличчя, він думав і він щось вирішив. — Я хочу подалувати тобі морозиво, — каже Женя-Карлсончик, і протягує мені свій ріжок з морозивом.

36752728_1055609587911599_5172048730794229760_o

Ми збираємо в дорогу Жені, маленький срібний хрестик, українського рушника вишитого гладдю і тільки червоними нитками, щоб життя його було гладким та щасливим, блакитне дерев’яне слоненя, що буде завжди лагідно кивати головою, нашу любов і молитви. А ще книжку про Карлсона! Щоб батьки могли читати Жені-Карлсончику кумедні історії і пригоди і разом сміятися. З Богом!

36853539_1055609721244919_6247011523802169344_o

36832198_1055609794578245_8823961411429335040_o